Інтенсивність обороту персоналу на підприємстві та його вплив на ефективність праці
Співставлення невідпрацьованого часу з річним нормативним фондом робочого часу вказують на те, що хоча цей показник неухильно зростав, його частка протягом досліджуваного періоду навіть зменшилась. Так, у 2008 втрати склали 6,4% нормативного фонду. У 2009 році, коли звільнення були наймасовішими, їх частка досягла 7%, проте вже в наступному році, по мірі стабілізації економічної ситуації на підприємстві, втрати впали до 5,7%. Відповідно, ефективний фонд робочого часу склав 93,6% нормативного фонду у 2008 році, 93% у 2009 та 94,3% у 2010 році. Це невелика розбіжність, проте слід пам’ятати, що кожен відсоток на такому крупному підприємстві - це декілька сотень тисяч гривень надходжень від реалізації продукції та десятки тисяч гривень валового прибутку.
Більш наочно відображає прогрес, досягнений у плані підвищення ефективності використання робочого часу показник втрат у перерахунку на одного робітника. За три роки він зменшився з 126 до 112,6 годин на рік, притому що в 2009 році досяг рекордного значення 136,7 годин.
Подібну динаміку бачимо і у регульованих втрат часу. У той час як сукупні значення зросли з 5833 годин у 2008 році до 9730 у 2010, тобто на 66,8%, то у перерахунку на одного робітника втрати скоротилися з 42,6 годин у 2008 до 41,6 годин у 2010 році, що є дуже позитивним досягненням, особливо на тлі кризового 2009 року, коли цей показник склав 59,8 годин.
Вирішальну роль у формуванні регульованих втрат часу відіграють простої, спричинені оборотом кадрів. У перерахунку на одного робітника вони склали 36,1 годину у 2008 році, 51,7 годин у 2009 році та 36,6 годин у 2010-му. Для порівняння, нормативний фонд робочого часу становив протягом аналізованого періоду 1960 годин на рік.
Розглядаючи якісні показники ефективності використання часу, можна зробити висновок, що у 2010 році заводу вдалося знов вийти на показники 2008 року або навіть покращити їх. Відчутно погіршився лише показник втрат часу через відсутність кадрової одиниці в перерахунку на одного звільненого. Якщо у 2008 році робоче місце простоювало в середньому 58,8 годин, що еквівалентно 7,35 робочим змінам, то у 2010 році - вже 85,6 годин, тобто 10,7 змін або 2 робочі тижні.
На підставі техніко-економічних результатів діяльності підприємства, даних про продуткивність персоналу, плинність кадрів та втрати часу випливає невтішна картина кадрового становища підприємства. Незадоволеність значної частини робітників умовами праці призводить до високого обороту по звільненню, і, відповідно, до простоїв робочих місць. Не підлягає сумніву, що багато працівників за таких умов розглядають свою роботу як тимчасову, не прагнуть професійного зростання, працюють не на повну силу. У той же час, політика створення робочих місць на підприємстві є недосконалою, через що зростання продуктивності праці у грошовому вимірі було мінімальним, а у натуральному - майже не відбувалося.
Вочевидь, керівництво підприємства не вважає ці проблеми нагальними. В цілому Таїровський винзавод працює стабільно, нарощуючи обсяг виробництва. Проте прибуток та інші показники діяльності заводу могли бути вищими, якби краще мотивувати робітників та провести оптимізацію окремих підрозділів. Слід зазначити, що виробничі потужності підприємства є обмеженими, а тому з часом гостро стане питання про інтенсифікацію виробництва та використання ефективних методик в управлінні. Відовідні пропозиції ми пропонуємо у наступному розділі.