Удосконалення методики оцінки ефективності інвестування коштів у розвиток персоналу банку

(3.15)

де Е - відносна економія коштів установи внаслідок випереджального зростання результатів діяльності (доходів) над темпами збільшення витрат на персонал;

Із/п - темпи зростання середньої заробітної плати;інв - темпи зростання інвестицій у розвиток кадрового забезпечення;

ІД1пл - темпи зростання доходів банку;з/п - питома вага витрат на оплату праці в загальних витратах банку (у процентах);інв - питома вага витрат на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу в загальних витратах банку (у процентах).

Здійснюючи інвестування коштів у проекти з навчання, перепідготовки чи підвищення кваліфікації персоналу, а також залучаючи працівників на засадах аутсорсингу (аутстафінгу) через рекрутингові компанії чи іншими методами, банк несе фінансові втрати шляхом авансованих виплат, які згодом планують повернути собі у формі додаткових прибутків від використання більш високопрофесійних кадрів [28, c. 201].

Виявляючи ризик в альтернативних варіантах реалізації проекту з розвитку кадрового забезпечення банку шляхом виявлення потенційних наслідків та побічних ефектів, що можуть настати після реалізації кожної з альтернатив, оцінку ризику невикористаних можливостей слід проводити на підставі даних аналізу фінансової та іншої звітності. Для виявлення всіх можливих сценаріїв та наслідків проведення того чи іншого проекту доцільно застосовувати спеціальні методики. Для цього, вважаємо, слід застосувати модель Марковітца. Вона полягає в тому, щоб майбутній дохід від вкладень у розвиток персоналу розглядати як випадкову величину, тобто доходи за кожним працівником змінюються випадково в певних межах. Якщо за кожним працівником визначити конкретні вірогідності його професійного зростання за результатами навчання, зможемо отримати розподіл вірогідностей отримання доходів за кожною альтернативою вкладення коштів.

Відповідно до зазначеної моделі визначаються показники, що характеризують обсяг інвестицій та ризик, що дозволятиме порівнювати між собою різні альтернативи проектів із розвитку персоналу з погляду на поставлені цілі й створити поле для оцінки різних комбінацій. За поле очікуваного доходу з низки можливих доходів на практиці використовують найвірогідніше значення, яке в разі нормального розподілу збігається з математичним очікуванням.

Інвестуючи кошти в розвиток кадрового забезпечення, керівництво фінансово-кредитних установ цікавить не стільки особисті професійні якості працівників після навчання, скільки ефект за групою працівників, оскільки це дозволить використати ефект розсіювання ризику. Це означає, що за результатами аналізу вкладених коштів у підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації визначається очікуване значення доходу і дисперсія за групами працівників. Очікуване значення доходу Е від групи працівників, направлених на підвищення рівня компетенцій, визначається як сума найбільш вірогідних доходів Еі різних груп працівників n. При цьому доходи зважуються із співвідносними частками Хі (і =1, …, >n), що відповідають вкладенням капіталу в кожного працівника [30]:

(3.16)

Для дисперсії ця сума може бути застосована з окремими обмеженнями, оскільки зміна вартості людського капіталу на ринку праці відбувається не в ізольованому середовищі, а стосується всього ринку в цілому. Тому дисперсія залежить не лише від ступеня розсіювання значення показника за окремими працівниками, а й від того, яку цінність усі працівники мають для банку, підвищуючи свою вартість, тобто від кореляції між змінами їх компетенцій.