Удосконалення методики оцінки ефективності інвестування коштів у розвиток персоналу банку

Іноді, ми вважаємо, значення параметра слід розглядати як випадкові величини з відомим законом розподілу вірогідностей їх можливих значень. Тоді значення x визначається за формулою математичного сподівання[20, c. 349]:

(3.9)

де xk, pk - k-те можливе значення параметра і його ймовірність, а сумування проводиться за всіма можливими значеннями параметра [20, c. 350].

(3.10)

За таких умов слід розрахувати стандартне відхилення [54, c. 277], тобто здійснити оцінку ризику проекту.

Стійкість проекту щодо можливих змін умов реалізації може бути оцінена як на окремих етапах розрахункового періоду, так і за весь період. З цією метою для найбільш важливих параметрів проекту і зовнішнього середовища визначаються межі беззбитковості. Тобто, як зазначають у [6], параметри проекту для певного етапу розрахункового періоду визначається як такий коефіцієнт, при застосуванні якого до значення даного параметра на конкретному етапі чистий прибуток відповідає нульовому значенню. Рівень беззбитковості на m-му етапі - це відношення беззбиткового використання трудових ресурсів банку на цьому етапі до проектного, що відповідає розглянутому сценарію.

Рівень беззбитковості слід розраховувати для кожного етапу, а також у цілому за період за формулою [20, c. 351]:

(3.11)

де CCm - постійна частина повних операційних витрат на m-му етапі;- змінна частина повних операційних витрат на m-му етапі;

Дm - доходи від наданих послуг фінансово-кредитною установою на m-му етапі;, DVm - відповідно постійна і змінна частини інших доходів від операційної діяльності на m-му етапі.

Проект з інвестування у розвиток персоналу вважається стійким, якщо рівень його беззбитковості не перевищує 0,6. Наближення цього рівня до 1,0 свідчить про нестійкість проекту до коливань попиту на банківські послуги на даному етапі.

Наявність умовно-постійної частини у складі затрат призводить до того, що під час зміни обсягів доходів і прибуток, і витрати змінюються непропорційно, тобто динаміка рентабельності дестабілізується. Явище більш швидкого росту прибутку порівняно з обсягами продажу визначається в науковій літературі як операційний леверидж. Він характеризується показником операційного левериджу (OL), який відображає відсотковий ріст прибутку на 1% від росту доходів (процентних, комісійних, операційних тощо) банківської установи і розраховується для кожного етапу розрахункового періоду за формулою, що використовує введені раніше значення [56, c. 67]:

(3.12)

Інвестуючи кошти в розвиток персоналу, фінансово-кредитні установи очікують отримати віддачу від вкладень, тобто економічні вигоди шляхом підвищення компетентності працівників.

Варто зазначити, що чим вище установа оцінює ризик проекту, тим більш високі вимоги вона висуває до його дохідності. Тому, ми вважаємо, слід ураховувати це в розрахунках шляхом збільшення ставки дисконту - врахування в ній поправки на ризик (премії за ризик). Таким чином, ставку дисконту, що включає в себе премію за ризик, можемо визначити як максимальну середню дохідність альтернативних і доступних інвесторові напрямів вкладень коштів, що мають такий самий ризик, що й даний проект.

Необхідність уведення премії за ризик можемо виразити такою математичною моделлю: нехай наш сценарій інвестування в персонал банку має такий один сценарій реалізації проекту, для якого визначені чисті доходи Фп для кожного року (п = 1, 2, …, m). Реалізація такого проекту пов’язана з визначеним ризиком: він припиняється, якщо в певному році відбувається подія, яка робить економічно недоцільним проект. Серед таких подій можемо виокремити такі [61, c. 58]: