Сутність поняття мотивація, її стратегічна роль і значення
Таким чином, якщо ви хочете мотивувати людей з потребою успіху, ви повинні ставити перед ними завдання з помірним ступенем ризику або можливістю невдачі, делегувати їм достатні повноваження для того, щоб розв'язати ініціативу в рішенні поставлених завдань, регулярно й конкретно заохочувати їх відповідно до досягнутих результатів. Мотивація на підставі потреби в причетності по Макклелланду схожа з мотивацією по Маслоу. Такі люди зацікавлені в компанії знайомих, налагодженні дружніх відносин, наданні допомоги іншим. Люди з розвиненую потребою причетності будуть притягнуті такою роботою, що буде давати їм великі можливості соціального спілкування. Їхні керівники повинні зберігати атмосферу, що не обмежує міжособистісні відносини й контакти.
Критика теорії Герцберга. Хоча ця теорія ефективно використалася в ряді організацій, на її адресу лунали й критичні зауваження. В основному вони були пов'язані з методами досліджень. Дійсно, коли людей просять описати ситуації, коли їм бувало добре або погано після виконання роботи, то вони інстинктивно зв'язують сприятливі ситуації з роллю своєї особистості й об'єктів, які вони контролюють, а несприятливі - з роллю інших людей і речей, які об'єктивно від опитуваних на залежать. Таким чином, результати, які одержав Герцберг, були, принаймні, частково, результатом того, як він задавав питання. Крім того, Герцберг припускав наявність сильної кореляції між задоволенням від роботи й продуктивністю праці. Як показують інші дослідження, така кореляція існує далеко не завжди. Таким чином, незважаючи на високий ступінь задоволення роботою, продуктивність може виявитися низкою. У силу того, що соціальні потреби грають дуже важливу роль, введення таких мотивуючих факторів, як посилення відповідальності за доручену справу, може не зробити мотивуючого впливу й не привести до росту продуктивності. Це буде саме так, особливо в тому випадку, якщо інші працівники сприймуть зростання продуктивності праці даного працівника як порушення негласно встановлених норм виробітку. Всі ці критичні зауваження ясно показують, що мотивацію треба сприймати як імовірнісний процес. Те, що мотивує данну людини в конкретній ситуації, може не зробити ніякого впливу на нього іншим часом або на іншу людину в аналогічної ситуації.
Таким чином, хоча Герцберг і зробив важливий внесок в розуміння мотивації, його теорія не враховує багатьох змінних величин, визначальні ситуації, пов'язані з нею. Згодом дослідникам стало зрозуміло, що для того, щоб пояснити механізм мотивації, необхідно розглянути численні поведінкові аспекти й параметри навколишньої середовища. Реалізація цього підходу привела до створення процесуальних теорій мотивації. Змістовні теорії мотивації базуються на потребах і пов'язаних з ними факторах, що визначають поводження людей. Процесуальні теорії розглядають мотивацію в іншому плані. У них аналізується те, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей й як вибирає конкретний вид поводження. Процесуальні теорії не заперечують існування потреб, але вважають, що поводження людей визначається не тільки ними [39,c.205-228].
