Теоретична сутність соціальної відповідальності та її види

Обмеженню забруднення може сприяти впровадження технічних норм (інструкцій), передача державних ресурсів в оренду чи у приватне користування.

У зв'язку з інтенсифікацією лісотехнічної діяльності заслуговують уваги проблеми, пов'язані із підтримкою існування тваринного і рослинного світу на лісових угіддях.

З огляду на соціальну політику будь-які збитки, заподіяні в процесі виробництва, треба порівнювати з вартістю продукту, при вирішенні питань, що, як і де виробляти. Завод, що забруднює воду, може завдати великої шкоди внаслідок поширення шкідливих речовин вниз за течією річки і відносно невеликої шкоди у місці викиду відходів виробництва. Заводський дим може лише незначною мірою вплинути на працівників, що живуть поруч із заводом, і дуже сильно подіяти на населення в цілому.

Нині по суті всі верстви населення вимагають, щоб уряд був більш соціальне відповідальним. Стаття 116 Конституції України детально визначає обов'язки Кабінету Міністрів України, включаючи здійснення заходів по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку країни.

Зрозуміло, що повинна зрости відповідальність уряду перед працівниками у питаннях заробітної плати, систематичне затримання якої стало справжнім лихом для широких верств населення.

Ситуація вимагає того, щоб наш уряд був більш відповідальнішим перед споживачем. Досить поширеними стали скарги споживачів на низьку якість продукції та її небезпечність. Небезпідставно споживачі нарікають на низьку якість імпортованої продукції, нерідко в країну завозяться продукти харчування із надмірним вмістом солі і жиру, а також ліки та інші матеріали із простроченим строком придатності [41, с. 41].

Нині в усьому світі споживачі вимагають соціального захисту від неправдивої реклами, коли робиться наголос на позитивні характеристики продукту, але замовчуються негативні, або навіть шкідливі.

Норма соціальної відповідальності наказує членам суспільства допомагати людям, залежним від їх допомоги. Просоціальну поведінку можна вважати за прямий наслідок відчуття відповідальності, що переживається в соціальній ситуації (Berkowitz, 1978). Ранні дослідження показали, що люди тим старанніше працюють за свого партнера, чим більш він від них залежний. Було висунуто припущення, що сприймана Дифузія відповідальності (diffuse) залежність активізує уявлення про норму соціальної відповідальності, яка, у свою чергу, між групою осіб, в результаті мотивує просоціальну поведінку. [40, с.112]

Нормативні переконання засвоюються в процесі уповільнення надання допомоги. Намагаючись диференціювати культурні правила і індивідуальні відчуття, Шварц протиставив соціальні норми особовим (Schwartz, 1977). Ми навчаємося соціальним (культурним) цінностям і правилам по-різному. Тому когнітивна сфера кожної людини характеризується своєю власною, персоною, унікальною конфігурацією індивідуальних цінностей і норм. [37, с. 74]

Як же породжуються просоціальні дії? Запуск просоціальної поведінки описаний Шварцем і Ховардом (Schwartz & Howard, 1981), що запропонували процесуальну модель альтруїзму. Вона припускає п'ять послідовних кроків:

увага -> мотивація -> оцінка -> захист -» поведінка

Перший етап цього процесу починається, коли особа усвідомлює, що хтось потребує допомоги. Фаза уваги включає розпізнавання чужого дистресу, відбір ефективної альтруїстичної дії і визнання себе готовим до допомоги. Наступний етап пов'язаний з конструюванням особистої норми на основі соціальних цінностей і з подальшим генеруванням почуття морального обов'язку (фаза мотивації). Суттю третього етапу (оцінка очікуваних наслідків альтруїстичних дій) є оцінка потенційних витрат і придбань. Витрати в даному випадку складаються з соціальних витрат (наприклад, ризик соціального несхвалення), фізичних витрат (допустимо, болі), дистресу, пов'язаного з можливістю порушення уявлення про себе, і моральних витрат (які з'являться результатом порушення індивідуальних норм). На четвертому етапі особа може виробити підстави для відмови від відповідальності (Montada, у пресі). Людина може віддати перевагу особистим інтересам і відкинути відповідальність за інших як несправедлива вимога. Крім того, відповідальність може бути сприйнята як що суперечить іншим зобов'язанням, або ж людина може вирішити, що йому бракує необхідні для втручання здібності або ресурси. На останньому етапі, людина починає діяти або відмовляється від дії, залежно від того, до якого результату привів процес ухвалення рішення [6, с. 76].