Теоретичне обґрунтування сутності професійного розвитку персоналу
Розвиток персоналу є важливою умовою успішної діяльності будь-якої організації. Персонал у сучасних умовах повинен бути високоосвіченим, володіти високою загальною культурою, стратегічним мисленням й ерудицією.
Ефективність діяльності організації можлива за наявності компетентних фахівців. Необхідний професійний розвиток може забезпечити професійна підготовка кадрів.
Розвиток персоналу представляє собою багатогранне та складне поняття, що охоплює широке коло взаємопов’язаних психологічних, педагогічних, соціальних і економічних проблем.
У науковій і навчальній літературі існують різні підходи визначення поняття розвиток персоналу. Розвиток персоналу поділяється на два види: загальний і професійний.
Об'єктом уваги кадрової служби є професійний розвиток персоналу.
Отже, розглянемо перший вид розвитку персоналу - загальний
.
У провідних західних корпораціях розвиток персоналу являє собою систему взаємопов'язаних дій, основними елементами якої виступають:
· розробка стратегій розвитку персоналу;
· прогнозування і планування потреби в персоналі відповідної кваліфікації;
· управління кар'єрою та професійним зростанням [69].
Одні науковці [79] розглядають розвиток персоналу як сукупність організаційно-економічних заходів служби управління персоналом, а саме:
· навчання, перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу;
· організація винахідницької та раціоналізаторської роботи;
· професійна адаптація;
· оцінка кандидатів на вакантну посаду;
· періодичної оцінювання кадрів;
· планування кар’єри;
· робота з кадровим резервом.
Більш ширше розглядають це поняття російські вчені, зокрема, Кібанов А. На його думку розвиток персоналу
- це сукупність організаційно-економічних заходів служби управління персоналом організації у сфері навчання персоналу організації, його перепідготовки і підвищення кваліфікації. Ці заходи охоплюють питання професійної адаптації, оцінки кандидатів на вакантну посаду, поточної періодичної оцінки кадрів, планування ділової кар’єри та службово-професійного просування кадрів, робота з кадровим резервом [21].
Розвиток персоналу
за Савченком В. - це системно організований процес безперервного професійного навчання працівників для підготовки їх до виконання нових виробничих функцій, професійно-кваліфікаційного просування, формування резерву керівників та вдосконалення соціальної структури персоналу. Розвиток персоналу забезпечується заходами з оцінювання кадрів з метою здійснення виробничої адаптації і атестації персоналу, планування трудової кар’єри робітників і фахівців, стимулювання розвитку персоналу тощо [81].
Для з’ясування сутності «розвитку персоналу» передбачається визначення змісту такого ключового поняття, як професійний розвиток особистості.
Професійний розвиток особистості
- це підготовка та адаптація особи до роботи за конкретною професією чи спеціальністю. Професійний розвиток особистості відображає процес підготовки людини до конкретного виду трудової діяльності, включає в себе оволодіння особистістю потрібних теоретичних знань, умінь та практичних навичок, соціальних норм поведінки, системи моральних цінностей і економічних якостей [81].
Варто відзначити, що розвиток персоналу має подвійний характер: по-перше, це реалізація цілей організації (підвищення конкурентоздатності, збільшення прибутку, залучення освічених спеціалістів), по-друге, існують індивідуальні бажання співробітників (підвищити освітній рівень, мати додаткові блага, самоствердитися тощо). На потребу професійного розвитку працівника в значній мірі впливає динаміка зовнішнього середовища.
Щодо другого виду розвитку персоналу, то під системою професійного розвитку персоналу
розуміють сукупність принципів, правових основ, методів, технологій, процедур, що забезпечують зміну професійних якостей персоналу і структури його професійного досвіду [79].
Професійний розвиток має бути не зобов'язанням чи формальністю, а стилем мислення, корисною звичкою. З точки зору суспільних інтересів, професійний розвиток особистості можна також розглядати як один із пунктів кодексу професійної етики: людина, яка не працює над собою, не може бути визнана професіоналом [78].
