Теоретичне обґрунтування сутності професійного розвитку персоналу
В організації професійне навчання персоналу забезпечує первинну професійну підготовку робітників, перепідготовку чи підвищення кваліфікації робітників та фахівців з вищою освітою.
Значна увага в митних органах приділяється професійному навчанню без відриву від роботи, яким охоплюється весь особовий склад митних органів України. Навчання без відриву від роботи -
це один з основних видів підвищення кваліфікації, яке проводиться з метою безперервного систематичного поповнення й поглиблення знань, умінь і навичок, набутих працівниками митних органів у навчальних закладах під час підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації [11].
Основним завданням навчання цього виду є підвищення професійного, загальноосвітнього, культурного рівня працівників шляхом:
· вивчення нормативно-правових актів з митної справи, вироблення єдиного підходу до трактування та практичного застосування цих документів;
· систематичного опрацювання спеціальної літератури митного спрямування відповідно до напряму професійної діяльності;
· удосконалення практичних навичок роботи з технічними й спеціальними засобами митного контролю, комп`ютерною технікою, засобами зв`язку;
· вивчення законодавчих і нормативних актів з актуальних питань політичного, економічного та соціального розвитку держави й суспільства;
· удосконалення навичок володіння державною та іноземними мовами;
· підвищення етико-психологічного та культурного рівня працівників митних органів тощо.
Професійний розвиток персоналу нерозривно пов’язаний з службовою (посадовою) кар’єрою.
Професійний розвиток персоналу становить зміст таких змін, які помітні, які є необхідною й достатньою підставою для посадових переміщень, посадового руху персоналу. Якісні зміни в професійному розвитку персоналу знаходять відображення в зміні статусу людини в організації і виражаються у формі його посадової кар’єри.
Слюсаренко О. відмічає, що кар’єрний розвиток державного службовця означає, з одного боку, досягнення ним певної ефективності й продуктивності в роботі (суб’єктивно-особистісний аспект), а з другого - адекватне визначення службових досягнень і заслуг працівника та найбільш раціональне його використання (посадове просування) на державній службі (об’єктивний аспект) [50].
Кар’єрне зростання - це розширення повноважень та відповідальності менеджера при переході з одного рівня управління на інший. За сприятливих умов це вертикальне зростання вгору, в межах однієї чи різних організацій. Чим вище менеджер підіймається по службових сходах, тим більш широкі знання він повинен мати, в той же час, менші вимоги висуваються до їх спеціалізації [80].
Професійна кар’єра - це становлення працівника як професіонала, кваліфікованого фахівця в своїй справі, яка відбувається протягом усього трудового життя працівника. Вона може реалізовуватися на різних підприємствах [80].
Службова кар’єра - це суб’єктивно усвідомлені власні судження працівника про своє трудове майбутнє, очікувані шляхи самовираження та задоволення працею [23, с. 190].
Пріоритетним напрямком раціонального управління митною службою є необхідність врегулювання процедурних питань проходження служби в митних органах, планування службової кар’єри перспективної молоді, формування нового типу управлінців з митної справи.
Просування по службі посадових осіб митної служби здійснюється шляхом обіймання більш високої посади. Посадове переміщення посадових осіб здійснюється з урахуванням їх професійної підготовки та результативності, індивідуальних здібностей, оптимального поєднання інтересів митного органу та посадової особи [14].
Потреба в професійному розвитку посадових осіб митної служби обумовлена обставинами, які необхідно враховувати в практиці управління службовою (посадовою) кар’єрою персоналу:
· професіоналізм, професіоналізація;
· структура мотивації посадових осіб;
· часові обмеження циклу активного професійного життя спеціалістів та постійною потребою організації забезпечувати свій розвиток.
Ці обставини повинні враховуватися при будь-яких реформаціях державних органів влади.
Деякі науковці [69] наставництво та ротацію вважають активними методами процесу навчання. Але ми схиляємося до думки науковців, які виділяють ротацію як окремий напрямок професійного розвитку, а наставництво як один із видів трудової адаптації.
