Процес управління персоналом
Наведений перелік дозволяє зробити два висновки. По-перше, перелік внутрішніх факторів показує, що більшість з них знаходяться у суто гуманітарній площині і зорієнтовані на психологічну задоволеність індивіда працею на підприємстві. Це позиції 1, 3, 4, 8, 9, 11. По-друге, перелік зовнішніх факторів впливу показує, наскільки несприятливою є ситуація для розвитку ефективного, а отже, і соціально-орієнтованого бізнесу в Україні. Для нашої країни характерні тенденції, зазначені у пунктах 2, 5, 6 та 11. Усі вони - негативні. У той же час, нові технології виробництва (п. 8) застосовуються зі значним відставанням від розвинених країн, а позитивний вплив профспілок і ЗМІ на ефективність управління підприємствами і економікою взагалі є надзвичайно обмеженим.
Аналізуючи підходи, спрямовані на підвищення ефективності управління, слід окремо зупинитися на кадровій політиці підприємства, що значною мірою зумовлює успіх виробничої діяльності.
Головне завдання кадрової політики - забезпечити кожне робоче місце, кожну посаду персоналом відповідної кваліфікації. Реалізація цієї кінцевої мети передбачає виконання багатьох функцій, які становлять систему основних елементів управління персоналом підприємств.
До цієї системи основних елементів управління персоналом входять:
) забезпечення підприємства кадрами;
) забезпечення раціональної розстановки кадрів, їх професійно-кваліфікаційне зростання і можливі посадові підвищення, заміни тощо;
3) ефективне використання трудового потенціалу підприємств;
4) навчання, підготовка і перепідготовка працівників, просування їх по службі;
5) створення нормальних умов праці і відповідного психологічного клімату;
6)реалізація соціальних функцій, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємства.
Необхідність добору та оцінювання працівників виникає як на етапі виникнення підприємства, так і при його роботі внаслідок звільнення або службового переміщення кадрів.
Найбільш поширеним методом добору особливо для середніх за розміром підприємств, є проходження кандидатом на нову посаду співбесід з різними керівними посадовими особами, що інформують про свої оцінки керівника, який приймає остаточне рішення. Часто використовують письмові чи усні інтерв’ю, що складаються з стандартних письмових питань і відповідей [20; 37].
Також значного поширення набув метод відбіркових випробувань Це можуть бути, наприклад, демонстрування вмінь працювати відповідною апаратурою, машинопису та стенографування, практика інтелектуальних тестів, складання цілеспрямованих програм, що відповідають точним характеристикам майбутньої посади [12; 36-39].
Крупні фірми, які можуть дозволити собі значні вкладення у розвиток персоналу, інколи застосовують метод моделювання. Обігруються різні форми імітації конкретних ситуацій проведення зборів без голови, розігрування заданих ролей, програвання відповідних виробничих ситуацій, прийняття рішень тощо.
Методи забезпечення раціональної розстановки кадрів мають бути гнучкими, адже ситуація на підприємстві і в економіці загалом постійно змінюється. В європейських країнах менеджери підприємств постійно відстежують роботу підприємств і відділів, оперативно контролюють і коригують їх роботу. Зокрема, постійно відстежується якість роботи окремих працівників. Найбільш успішним пропонують більш складні і творчі завдання, тоді як на рутинній роботі зосереджуються робітники посереднього рівня [12; 95-100]. Жодний напрямок роботи не є для працівника «замкненим колом». Відкриті для них двері і в сферу управління. Особливо це характерно для США, де на багатьох крупних підприємствах талановитий працівник може за кілька років вирости до начальника структурного підрозділу і увійти в Раду директорів. Реальна перспектива кар’єрного, матеріального та творчого зростання призводить до здорової конкуренції серед працівників.
В Україні така система тільки набирає обертів головним чином у Києві, де існує велика кількість крупих та середніх підприємств, що дійсно конкурують за робочу силу, пропонуючи високі офіційні зарплати та соцпакет згідно законодавства. Для працівників, задіяних на дрібних підприємствах найпоширеніший спосіб кар’єрного зростання - перехід на вищу посаду вже на іншій роботі.
