Нормування робіт на металорізальних верстатах
Основна частина робіт у машинобудуванні виконується на металорізальних верстатах. Впровадження прогресивної технології у виробництво заготівель (порошкова металургія, профільний прокат, точне лиття й штампування) дозволяє істотно скоротити обсяг верстатних робіт, однак вони й зараз ще мають велику питому вагу й, безумовно, будуть широко застосовуватися в найближчому майбутньому. Більша диференціація технологічного процесу на верстатних роботах і широке впровадження новітнього встаткування (верстатів зі ЧПУ, роботизованних комплексів, технологічних центрів і т.п. аж до повної автоматизації технологічного процесу) вимагають особливо високої точності визначення витрат часу як на окремі елементи операції, так і на операцію в цілому.
Методичні основи нормування праці єдині й, власне кажучи, майже не залежать від виду виготовленої продукції. Тому первісне й більше докладне вивчення нормування робіт, виконуваних на металорізальних верстатах, створює базу для вивчення нормування інших видів робіт, що є цілком доцільним.
Нормування верстатної операції майже у всіх випадках починається з визначення оптимального режиму різання й розрахунку основного (машинного) часу.
Методика розрахунку основного (машинного) часу на верстатну операцію
Розрахунок основного машинного часу виконується по прийнятому режимі різання з урахуванням застосовуваного встаткування й інструмента по формулі механіки: Час = Шлях/Швидкість. Безпосереднє застосування цієї формули для розрахунку машинного часу припускає знання кінематики застосовуваного встаткування.
В автоматизованих процесах час на допоміжні елементи операції, власне кажучи, також час машинне з тим лише розходженням, що цей час визначається на стадії проектування верстата, технологічного процесу або додаткового встаткування (наприклад, робота). Таким чином, при нормуванні робіт в автоматизованому виробництві роботи конструктора, технолога й нормувальника перебувають у безперервному динамічному зв'язку.
При визначенні режимів різання необхідно враховувати, що поряд з високою продуктивністю повинне бути забезпечене висока якість, дотримання цієї вимоги в багатьох випадках викликає необхідність експериментальної перевірки запроектованого режиму роботи.
Металорізальні верстати досить різноманітні, однак для цілей технічного нормування припустимо розділити їх на дві групи: верстати з обертовим рухом різання й верстати зі зворотно-поступальним рухом різання.
Для першої групи верстатів необхідно знати наступні залежності процесу різання: швидкість різання, м/хв, v = πDn/1000, звідки частота обертання, хв-1 (про/хв) n = 1000 v/πD, де D - найбільший діаметр, на якому відбувається процес різання, мм.
Для другої групи верстатів варто враховувати, що робітник хід верстата чергується з допоміжним (зворотним) ходом, причому залежно від конструкції механізму верстата, що перетворить обертовий рух у зворотно-поступальне, швидкості робочого й допоміжного ходів можуть бути не рівні. Позначимо т відношення швидкості робочого ходу vp.x до швидкості допоміжного ходу, тоді число подвійних ходів у хвилину
= 1000 vp.x /[L(1 + т)], (2.1)
де L - величина переміщення інструмента або деталі в напрямку руху різання за один хід, мм.
Для здійснення процесу різання необхідно також рух подачі, тобто підведення до ріжучої крайки інструмента нових шарів оброблюваного матеріалу. Подача може мати різні розмірності:
а) подача в мм/про або мм/дв. хід s;
б) подача на зуб у мм/зуб sz = s/z, де z - число ріжучих елементів (зубів) інструмента;
в) подача хвилинна в мм/хв (швидкість подачі) s = szzn.
Розглянемо формулу для розрахунку основного (машинного) часу, хв, у загальному виді, тобто придатну для більшості верстатів:
