Праця менеджера як складова управлінської діяльності
Зазначимо, що переклад самих назв варіюється у різних джерелах, але їх зміст у багатьох публікаціях майже збігається. Мінцберг підкреслює, що ролі не можуть бути незалежними одна від одної, вони взаємопов'язані й взаємодіють, створюючи синергічний ефект.
Для того, щоб управлінська праця не мала вигляду хаотичного безладу, визначають правила діяльності управлінських працівників під час здійснення покладених на них функцій. Такий порядок називають регламентацією управлінської праці. Її основою є регламент - сукупність правил, положень, що визначають внутрішню систему та порядок діяльності організації, а також порядок проведення окремих заходів. Регламент окреслює статус підрозділів системи управління, цілі та завдання для кожної ланки, їх місце в системі управління, взаємозв'язки з іншими ланками. Він подається у формі статуту, положення, посадових інструкцій та інших документів [46, с. 16]. Система, метою якої є упорядкування управлінської праці, є системою регламентування управлінської праці. Вона включає форми, методи, організаційний механізм розробки та реалізації окремих регламентів за функціональним розподілом управлінської праці, розрахунком коефіцієнта централізації функцій управління, нормативної чисельності управлінського персоналу, порядок виконання управлінських процедур, розробку штатного розкладу положень про підрозділи, посадові інструкції тощо [46, с. 49, 87]. Менеджер діє в системі регламентування управлінської праці і є її активним началом.
У книзі «Практика менеджменту» Пітер Друкер ставить запитання: «Як працює менеджер? Що саме відрізняє його працю від праці усіх інших спеціалістів організації?» І відповідає, що для праці менеджера характерними є п'ять базових операцій, а саме [20, с. 344-347]:
1. Постановка цілей. Менеджери визначають цілі, вирішують, якими шляхами їх краще досягти та роз'яснюють людям, від ефективності яких і залежить досягнення цих цілей.
2. Організаторська робота. Менеджери поділяють роботу на певні види діяльності, якими можна управляти, відповідно до цих видів вирішують питання організаційної структури, добирають людей для управління структурними підрозділами.
3. Мотивація працівників. Менеджери мають для забезпечення ефективної діяльності з досягнення поставлених цілей створювати команди однодумців, постійно спілкуватися з ними та використовувати різноманітні методи стимулювання.
4. Визначення показників. Менеджери встановлюють конкретні критерії для визначення ефективності того чи іншого виду роботи як окремих працівників, так і організації загалом, аналізують ефективність, оцінюють та інтерпретують її.
5. Сприяння розвитку своїх підлеглих. Менеджери створюють умови, які б сприяли формуванню креативної організації, розкриттю кращих якостей, умінь, здібностей, талантів кожного працівника.
Всі ці базові операції є формальними, класифікаційними категоріями. Лише праця менеджера може зробити їх конкретними та осмисленими. «І як хороший хірург, що постійно вдосконалюється в накладанні швів, стає з часом прекрасним хірургом, - пише Пітер Друкер, - так і менеджер, який постійно вдосконалює власну кваліфікацію та ефективність у всіх п'яти базових елементах своєї праці, а часом стає прекрасним менеджером» [20, с. 342-347]. Кожна з названих вище базових операцій потребує від менеджера особливих якостей і кваліфікації.
Особливості праці менеджера зумовлені тим, що сфера його професійної діяльності включає [8, с. 21]:
ü інституціональні аспекти - визначаються місцем в ієрархії та напрямом належності організації до певної галузі (торгівлі, будівництва, металургії тощо);
ü процесуальні аспекти - визначаються функціями управління, які здійснюються в умовах постійної зміни зовнішнього середовища, гострого дефіциту часу, взаємодії з іншими людьми;
ü інструментальні аспекти - визначаються ролями менеджера та інструментами, які він використовує для реалізації поставленої цілі.
До особливостей праці менеджерів відносять також і те, що на неї впливають фактори, які описав Пітер Друкер [73, с. 39 - 41]:
ü як правило, менеджеру не належить його робочий час (менеджера іноді називають таким, що перебуває неначе в полоні організації);