Праця менеджера як складова управлінської діяльності
. Другим напрямом, за яким організовує свою працю менеджер, є управління підлеглими, оскільки практично кожний менеджер є керівником. А кожний керівник організовує спільну діяльність, координує дії працівників, запобігає та розв'язує конфлікти, проводить зміни, шукає таланти, формує корпоративну культуру тощо. Відомо, що компанії із сильною корпоративною культурою, тобто набором основних цінностей, які стають спільними для всіх працівників і не підлягають обговоренню, виграють у всьому світі [57, с. 134]. Саме корпоративна культура формує у працівників усіх рівнів корпоративні цінності та відповідні поведінкові моделі. За сучасних умов праця менеджера має бути спрямовано на те, щоб сформована корпоративна культура сприяла розвитку нових бізнес-процесів та їх ефективному впровадженню.
. Третім напрямом праці менеджера є управління собою. Організації, які хочуть досягти світового рівня, мають бути колективами талановитих, цілеспрямованих і різнобічно розвинених людей. Лише такі колективи будуть конкурентоспроможними і постійно розвиватимуться. Для цього менеджери мають працювати як архітектори, створювати талановиті команди як колективний геній [57, с. 68]. Для цього менеджеру, насамперед, треба навчитися цінувати робочий час, як свій, так і персоналу, боротися з його «поглиначами», планувати свою працю в оперативній і стратегічній перспективі, раціональніше організовувати свою розумову працю за допомогою досягнень сучасної науки, техніки та кращого досвіду. Якщо менеджер не може організувати свою особисту працю, то не зможе управляти працею інших людей.
Нова філософія менеджменту передбачає, що увага менеджерів у XXI ст. має приділятися шести життєво важливим елементам: навчанню, командному баченню, методам управління людськими ресурсами, стимулам зростання, бюджетуванню і проективним методам контролю [57, с. 193]. Щоб відповідати вимогам нового часу і новій філософії менеджменту, менеджеру треба постійно займатися самовдосконаленням. Приділивши значну увагу самовдосконаленню та саморозвитку, він зможе організувати навчання та розвиток інших людей. Це сприятиме впровадженню кращих досягнень економічних та управлінських знань, прикладних методологій, відпрацьованих бізнес-процесів.
Основним завданням управлінської праці є забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих учасників суспільного трудового процесу, так і трудових колективів в цілому.
Рис. 1.1.1 ілюструє логіку процесу управлінської праці і його цільову спрямованість на досягнення результатів організації [8, c. 8].
Основні задачі управління полягають у визначенні цілей організації і створенні необхідних умов (економічних, організаційних, технічних, соціальних, психологічних і т.д.) для їхньої реалізації, «встановленні гармонії» між індивідуальними трудовими процесами, координації спільної діяльності.
Рис. 1.1.1 Логіка процесу управлінської праці
Крім того, управління в сучасних умовах повинно бути спрямоване на задоволення потреб працівників, що, в свою чергу, сприяє підвищенню ефективності діяльності організації.
Управління - це, насамперед, робота з людьми, а їхня трудова діяльність виступає об’єктом керуючого впливу. Трудова діяльність людей в організації, їхні відносини в процесі управління можуть посередньо виступати у виді інформації в її різних формах. В процесі управлінської роботи відбуваються збір, обробка, передання інформації. Зв’язки в процесі управління між різними управлінськими працівниками, між керівником і виробничим персоналом здійснюються також за допомогою інформації. Тому управлінська робота має інформаційну природу.
Розглянемо особливості управлінської праці (рис. 1.1.2) [8, c. 10].
Як і будь-який інший процес, управлінська праця складається з таких основних елементів: предмет праці, засоби праці, сам процес - цілеспрямована діяльність і результат [15, c.74]. Ці елементи дозволяють визначити характер і особливості управлінської праці незалежно від посади управлінського працівника, галузі діяльності тощо.
