Праця менеджера як складова управлінської діяльності

. Управління менеджерами. Ефективна діяльність організації є результатом діяльності менеджерів, тому їхня роль незаперечна. Вони, приймаючи управлінські рішення, впливають на все те, що забезпечує створення ефективної організації. Першочерговою вимогою управління менеджерами є забезпечення кожним з них цілей організації, спрямування на це їхнього мислення та дій. За рахунок цього забезпечується управління на основі цілей і самоконтролю. Другою вимогою управління менеджерами є організація праці кожного з них таким чином, щоб віддача від неї була максимальною. Цим забезпечується правильна організація праці кожного менеджера. Разом менеджери створюють команду, яка за всієї різниці поглядів, звичок, підходів і характерів кожного з членів команди, формує в організації здоровий корпоративний дух. Це, у свою чергу, сприяє вихованню нового покоління менеджерів, вибудовуванню продуманої організаційної структури організації. Тому інвестиції в менеджерів мають переважати інвестиції в будь-який інший ресурс [20, с. 122-123].

. Управління працівниками та робочим процесом. Ресурсом, за допомогою якого здійснюється діяльність організації, є її працівники. Тому ефективність діяльності організації залежить від здатності менеджерів організовувати роботу таким чином, щоб вона підходила кожній окремій людині, а людей організовувати так, щоб кожен на своєму робочому місці досягав максимальної ефективності та продуктивності [20, с. 28-29, 256].

У своїй повсякденній діяльності менеджмент не розділяє ці три функції. Будь-яке управлінське рішення впливає на них, а вони враховуються в кожному управлінському рішенні. Специфіка професії менеджера в тім і полягає, щоб виконувати одночасно всі ці три функції. Завдання створення цілісної системи вимагає від менеджера врахування всієї сукупності різноманітних дій, що дають змогу досягти необхідної ефективності при прийнятті рішення. Виконання лише однієї функції може призвести до погіршення діяльності організації загалом.

Друге - полягає в гармонізації кожного свого рішення і дії з коротко- та довгостроковими планами організації. Менеджер наче живе і працює у двох вимірах, відповідаючи як за роботу організації загалом, так і за надійне функціонування кожної з її компонент. Згідно з цим завданням праця менеджера спрямовується на досягнення цілей організації у всіх важливих сферах бізнесу. Для цього менеджер має не лише добре уявляти цілі організації, а й результати, яких від нього очікують, критерії, за якими будуть оцінювати його діяльність [19, с. 146-149].

Відповідно до вказаних вище специфічних завдань менеджер організовує свою працю за такими напрямами: [20, с. 342-344].

. За словами Пітера Друкера, менеджмент є органом комерційного підприємства, метою якого є виробництво товарів і послуг [20, с. 22-23]. Тому головною функцією менеджменту є управління бізнесом, а найважливішим напрямом праці менеджера є управління виробничою діяльністю організації, тобто тією справою, заради якої створено організацію. Нові технології вимагають від менеджерів уміння створювати ринки, тому вони мають піклуватися про формування масової споживчої здатності і вироблення масових купівельних звичок. Це потребує від менеджерів, незалежно від посади, яку вони займають, і функцій, які виконують, розуміння маркетингових цілей і політики своєї організації, а також обсягу особистого внеску, який вони можуть вкласти в її розвиток. Для реалізації завдань, пов'язаних з конкурентним функціонуванням організації на ринку, менеджер має піклуватися: про прийнятний рівень її фінансово-економічних показників, що відповідали б рівню успішного ведення бізнесу; систему менеджменту якості продукції, а також оптимальне співвідношення її ціни та якості; ефективні системи матеріально-технічного постачання, бюджетування, управління персоналом; створення програми оперативного та стратегічного планування; розвинутий соціальний блок організації та багато чого іншого. Під вирішення цих завдань менеджмент формує функціональну структуру управління організацією. Але за сучасних умов функціональна структура має істотні недоліки, зокрема: поділ функцій цілісного об'єкта управління між структурними підрозділами; умовне і нечітке розподілення повноважень і відповідальності між ними, що заважає організації спільної діяльності; погані інформаційні канали взаємодії підрозділів по горизонталі та вертикалі, що знижує оперативність та якість прийняття менеджерами рішень. Тому за сучасних умов постіндустріального бізнесу на зміну функціональній структурі організації управління у світовій практиці приходить процесне управління [66, с. 20-23].