Час як ресурс в організаційній праці менеджера на підприємстві
Принцип Парето, або концепція «небагатьох важливих і багатьох другорядних справ». Сутність принципу Парето стосовно діяльності людей полягає в тім, що 20% зусиль людини дає 80% результату. Думку Парето розвинув англієць Річард Кох, який наголосив на тому, що лише окремі дії приводять до важливих результатів, а більшість дій - це лише втрата часу [49, с. 183-185]. 20% затрат праці менеджера на вирішення справді важливих проблем забезпечують 80% результату, на решту 80% витрат праці та вирішення другорядних проблем припадає лише 20% результату. За словами Патріка Форсіта, 80% документів, з якими доводиться працювати менеджеру, дають лише 20% потрібної інформації, а 20% виробничих помилок приводять до 80% браку [51, с. 74]. При плануванні треба виходити з того, що лише 2-3 пункти в плані є справді важливими, всі інші другорядні.
Принцип АБВ-аналізу. Сутність методу полягає в поділі всіх завдань на три категорії, з яких:
а) найважливіші становлять 15% усієї кількості завдань, вони вносять у досягнення цілі 65% результату праці менеджера;
б) важливими є 20% від загальної кількості завдань і вони дають 20% результату праці менеджера; в) неістотні і не дуже важливі становлять 65% загальної кількості завдань і дають лише 15% результату його зусиль [8, с. 91].
Принцип Ейзенхауера. Колишній президент США розглядав усі справи на основі двох критеріїв: важливості та терміновості. Згідно з цим усі завдання поділяв на:
1) термінові і важливі (потребують негайного виконання особисто менеджером);
2) термінові, але менш важливі (важливо їх оцінити, щоб не втратити важливі, а менш важливі передати на виконання іншим);
3) менш термінові, але важливі (їх виконання можна передати повністю або частково іншим, залишивши собі контроль);
4) неважливі і нетермінові (вони захаращують стіл і тому їх слід викидати у кошик для сміття) [49, с. 186-187].
Визначення пріоритетності завдань дає змогу менеджеру:
ü працювати тільки над справді важливими і необхідними завданнями;
ü концентрувати увагу на виконанні тільки одного завдання;
ü вилучити справи, які можуть виконати інші працівники;
ü не залишати невиконаними посильні завдання;
ü наприкінці планового періоду закінчити розв'язання найважливіших питань.
Якщо виконувати роботу відповідно до встановлених пріоритетів, то будуть зроблені найважливіші справи. Це означатиме, що таке планування стане результативним. Із цього приводу Віктор Гюго сказав так: «Той, хто кожного ранку планує всі справи дня і послідовно виконує цей план, бачить, що планування прокладає для нього шлях у лабіринті дуже насиченого і активного життя. Упорядкування свого часу подібне до променя світла, який пробивається крізь усі його справи. Проте там, де немає плану, де контроль часу стихійний, починають панувати хаос та стреси». План - це не директива, якої слід жорстко дотримуватися, а індикатор, який показує ефективні шляхи вирішення цілей менеджера в конкретній ситуації їх розвитку.
Висновки до 1 розділу
