Час як ресурс в організаційній праці менеджера на підприємстві
«Більшість менеджерів не вміють організувати свою працю, затрачають свої час і сили на дрібниці. Вони дають змогу обставинам керувати собою, замість того, щоб вчитися правильно організовувати свою працю, обов'язки та час. Праця менеджера має бути плановою і виконувати її потрібно за планом» - так пише Пітер Друкер. А далі він продовжує свою думку: «Менеджери, що вміють правильно використовувати свій час, досягають потрібного результату насамперед завдяки грамотному плануванню своєї діяльності. Іншими словами, вони спочатку думають, а потім працюють, а не навпаки» [20, с. 170-172, 348].
Планування особистої праці менеджера полягає у правильному виборі ним форм своєї участі у виконанні стратегічних, тактичних і оперативних планів виробничої діяльності, встановленні взаємозв'язків з іншими організаціями, прийнятті рішень і здійсненні контролю за їх виконанням. Крім цього, планування особистої праці передбачає самовдосконалення та встановлення раціонального режиму діяльності й відпочинку менеджера. План має складатися у письмовому вигляді і регулярно переглядатися та поновлюватися. У вужчому розумінні план роботи менеджера - це список справ на день, тиждень або місяць, а також ідей щодо праці на наступний період. Чим краще сплановано час, тим продуктивнішою буде праця менеджера. Якщо її спеціально планувати, то завжди можна знайти можливість скоротити непродуктивні затрати часу. План має чітко визначати час роботи з документами, приймання відвідувачів, перебування у структурних підрозділах, участі у зборах акціонерів і трудового колективу, проведення нарад, бесід з підлеглими та ін. Розробка такого плану створює нормальний ритм роботи, забезпечує черговість виконання завдань, дає можливість виокремити час для творчої роботи, інноваційної діяльності, підвищення кваліфікації. Якщо у менеджера немає особистого плану роботи, то в колективі організації створюється нервове напруження.
Планування своєї особистої праці менеджер починає з визначення стратегії та цілей. Стратегія - це визначення основного шляху (напряму, курсу) до довготривалої цілі. І. Ансофф у книзі «Стратегічне управління» розглядає стратегію як набір правил для прийняття рішень, якими менеджер керується в своїй діяльності [7, c. 379]. Спосіб руху визначеним шляхом, тобто форма реалізації стратегії - це тактика. Планування стратегії завжди пов'язане з розробленням методу дій або способу досягнення цілей. Ціль - це уявне передбачення результату діяльності і шляхів його досягнення за допомогою різних засобів [46, с. 231].
За значущістю цілі, які ставить перед собою менеджер, поділяють на:
1) ключові (з їх досягненням пов'язане отримання організацією результатів);
2) пріоритетні (необхідні для успішного виконання поставлених менеджером задач);
3) інші (важливі, менш термінові, але такі, що потребують постійного контролю менеджера) [39, с. 111].
«У менеджера багато проблем, - пише Е. Голдратт, - але треба ретельно вибирати, на яких діях концентрувати свої зусилля» [14, с. 422]. Для цього слід прийняти рішення про те, яким із завдань треба надати першочергового, а яким другорядного значення. Тому менеджер має навчитися виділяти пріоритети. Вибір пріоритетних справ здійснюється за допомогою таких принципів.
