Поняття операціної системи та основні теоретичні підходи до її визначення
Американський інженер Генрі Л. Гант, який був послідовнком Тейлора, розробив методи планування послідовності виробничих операцій. Дослідження системи «людина-машина» дозволило Ганту зв’язати організаційний і мотиваційний аспекти виробництва.
Подружжя Гілберт показали, що основні елементи виробничих операцій не залежать від змітсу роботи. Досліджуючи технологічні операції, вони розробили методику мікроаналізу рухів та розробили карту процесів, що поклало початок наукової організації робочих місць. Тейлор і його колеги Генрі Л. Гантт, Френк і Лілліан Гілберти були першими, хто систематично прагнув до пошуку кращих шляхів виробництва.
Вагомим внесокм у розвиток операційних системи зробив Генрі Форд. В 1913 р. Генрі Форд і Чарльз Соренсон з'єднали свої знання про стандартизацію деталей з конвеєрними лініями і створили концепцію скоординованих конвеєрних ліній. Вони з’єднали всі елементи з виробоничих систем персонал, машини, інструменти і продукти і створили модель виробництва автомобіля [].
Система виробництва «саме вчасно» була розроблена компанією Toyota і хоча тепер вона вже дуже поширена, її й досі часто називають "Системою виробництва Toyota". Розробики даної системи Шінго і Охно взяли за основу теорію Форду, проте усунули її основні недоліки. Одним з них була зміна відношення до робочого персоналу, який почав розглядатися не лише як фізинча сила, але як людський фактор, що може привнести набагато більше у виробництво ніж фізична праця. Також, було привнесено розмаїття у виробництво ( у Форда було виробництво лише однієї моделі автомобіля). Головним внесоком даної системи є розподіл виробничого процесу на певні етапи, малі обсяги виробництва, які б відповідали лише наявній потребі та досягення безперервного гнучкого виробництва [].
В 1990 році систему «саме вчасно» розглядає у своїй книзі Джеймс Уомак. Саме він вперше впровадив назву «бережливе виробництво», яка дуже швидко поширилась по всьому світу. В книзі розглянути принципи бережливого виробництва, проте вони не дуже відрізняються від принципів Шінго і Охно[].
Наразі багато з цих систем широко викриствуються підприємцями, проте їх розвиток є безперервним. Операційний менеджмент як наука, так і практика, постійно розвивається. Багато вчених і практиків працюють над вдосконаленням методології та методики менеджменту операцій. Серед них закордонні та вітчизнянні вчені Річард Б. Чейз, Л. Гєлловей, Д. Уомак, Картер МакНамара, Марк Д. Ханна Курочкін, Ваисленко В., Белінський П., Сумець О. та ін.
Операційні системи складаються з великого числа підсистем і елементів. Разом з тим кожна з підсистем є єдиною системою, що складається з технічних засобів, програмно-обчислювального та інформаційного забезпечення, персоналу, який обслуговує систему під час її функціонування, менеджерів. Всі елементи операційної системи функціонують з метою отримання кінцевого результату.
Для повного опису операційної системи необхідно знати стан її елементів та зв’язки між ними. Операційна система складається з трьох підсистем: переробної, забезпечення і планування. Зв’язки і послідовність цих підсистем в операційній системі представлені на рисунку 1.1.2.
