Поняття операціної системи та основні теоретичні підходи до її визначення

Рис.1.1.2.-Блок-схема операційної системи

З наведеного рисунку видно, що операційна система будь-якого підприємтва складається з трьох вищеназваних підсистем - та додаткових блоків і зворотніх зв’язків, які виникають при функціонуванні системи.

Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов’язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні резултати.

Підсистема забезпечнення не пов’язана безпосередньо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення переробної системи.

Підсистема планування і контролю отримує від переробної системи інформацію про стан системи і незавершене виробництво. Інформація надходить з внутрішнього середовища (про цілі, політику, персонал та інші парамети) та з зовнішнього середовища (про попит, вартість ресурсів, тенденції розвитку технології, законодавства, конкурентів, тощо). Ця підсистема повинна опрацьовувати весь обсяг досить складної інформаціїі видати рішення, як саме має працювати переробна підсистема[].

О.М. сумець додає ще дві допміжні підсистеми операційного менеджменту: технічна операційна система та інформаційна операційна система.

Технічна операційна система - це система, що складається з комплектуючих частин, з’єднаних між собою, і призначена для самостійного виконання заданих функцій: виробництва конкретного виду продукції з можливим задоволенням конкретних потреб споживачів.

Інформаційна операційна система, ща складається з підсистем і елементів, призначена для збору, переробки інформації і видачі її в згорнутому вигляді для прийняття рішень[].

Будь-яка операційна система проходить періоди становлення, розквіту і, нарешті спаду, тобто має власні етпаи життєвого циклу. Ці етапи співпадають з етапами життєвого циклу підприємст(рис. 1.1.3.).

Рис.1.1.2 - Етапи життєвого циклу операційної системи

У процесі розивтку операційної системи О.М. Сумець виділяє наступні етапи життєвого циклу:

I - зародження і формування операційної системи (низька ефективність Е1 та низькі темпи зростання). На цьому етапі не сформовані всі необхідні основні та допоміжні ланки, а координація між вже завершеними ще надто слабка.

II - швидке зростання ефективності. На цьому етапі операційна система формується як цілісність. Надконцентрування повноважень і відповідальності поступається місцем їхньому збалансрваному розподілу.

III - період стабільності. Цей етап характеризується найвищими показниками ефективності (Е4 та Е5) функціонування операційної системи. На даному етапі критеріями операційної системи є економічна самостійність, організаційна цілісність, наявність спеціалізованих інформаційних структур, можливість виділення загальног результату роботи.

IV - включає два міні-етапи - спаду ефктивності та прирісту ефективності після цього.

Практика підтверджує, що операційні системи неоднакові не тільки за своїми наслідками, але і, власне, за суттю. Необхдність у розгалудженній класифікації операційних систем пов’язана з диверсифікацією засобів і способів керування не тільки ними, але й здіснюваними операціями.