Оцінка стану та тенденцій розвитку вітчизняного ринку пакувальних матеріалів

Як свідчать дані табл. 2.2. попит на папір протягом 2005-2008 років зростав, однак у 2008-2009 році мав незначне зниження в загальній структурі пакувальних матеріалів.

Попит на картон змінювався стрибкоподібно: у 2005-2006 році було різке зростання, а потім у 2006-2007 роках різке падіння на 11%, і відповідно було незначне зростання у 2008-2009 роках.

Швидке зростання споживчого ринку (20% на рік) збільшило попит на упаковку як з боку виробників і логістів, так і з боку роздрібних мереж. Для них упаковка стала частиною іміджу, реклами і стандарту обслуговування. Основну частку займає сегмент харчової упаковки, який складає 70-75%: знижується кількість виробів на вагу, зростає частка великих продуктових мереж, підвищується попит на нові види упаковки тривалого зберігання.

Що стосується основних пакувальних матеріалів, то частка твердих пластиків буде стрімко зростати (42-45% до 2015 р.). Гнучкі пакувальні матеріали посядуть друге місце зі зростанням на 27-28%. Як зазначалось вище, найбільшого зростання зазнає Східна Європа і Україна, як транзитна держава, посідатиме чільне місце, що неодмінно позначиться на вітчизняному ринку пакувальних матеріалів. За умови, якщо звести всі «плюси» кожного окремого виду упаковки, то на сьогоднішній день «розвиток упаковки» орієнтовано на три домінанти: міцність, безпеку, економічність. Природно цей список можна розширити факторами естетичності, ергономічності тощо. Так само, як окремою темою слід виділити ексклюзивні види упаковки і ті сегменти, де взагалі може використовуватися тільки один з видів. Проте, якщо говорити про масове виробництво продуктів, необхідними і достатніми є тільки перші три фактори. Новий чинник екологічності, що з'явився в останнє десятиліття, поки не став домінуючим, але цього можна очікувати через 10-15 років. Якщо цей фактор ще не став домінуючим, то фактор міцності вже перестає бути таким. Дійсно, супутня упаковка і логістика, що вдосконалюється, цілком вирішують це питання.

Збереження нинішнього підходу до регулювання питань поводження з упаковкою та відходами упаковки веде до назрівання кризової ситуації. З одного боку, на виробництво пакувальних матеріалів щороку витрачається все більше матеріальних ресурсів (деревини, деяких металів, нафти, газу), з іншого - ці ресурси, здебільшого, після разового використання, опиняються на смітниках, які вже нині на 40-50% складаються з відходів матеріалів упакування. Майже половину маси пакувальних відходів (48%) становлять папір і картон, 24% - скло, 8% - чорні й кольорові метали (в основному консервні та банки для газованих напоїв та пива), 5% - дерево, 15% - полімерні синтетичні матеріали й комбінована тара.

В Україні найбільш популярна дешева упаковка. В умовах ринку, продавець намагається знизити собівартість своєї продукції, що стосується і упаковки. Один із найдешевших видів упаковки - це сітка. У сітку упаковують в основному цибулю, картоплю, буряк. За допомогою машин, що пропонує світовий ринок, овочі та фрукти можна упаковувати також в лотки, контейнери, картонні коробки, пакети тощо.

Що стосується дорогої упаковки, то в Україні вже є низка виробників, які готові випускати продукцію з дорогою упаковкою. А, отже, на таку упаковку теж є попит.