Напрямки оптимізації штатного розкладу підприємства
Як показують дані таблиці, розмір штату двох підприємств суттєво відрізняється - Таїровський винзавод має працівників на 77% більше за Інкерманський. Отже, продуктивність праці на підприємстві значно менша. Зробити висновок, наскільки такий штат є адекватним виробничій потужності підприємства можна, якщо проаналізувати співвідношення між різними категоріями робітників на двох підприємствах.
Найбільша різниця - 80,7% існує у категорії робітників. Завищена кількість працівників цехів, де більшість операцій є механізованими, прямо вказує на невідповідність технологій сучасним вимогам. Зокрема, більша частина обладнання була закуплена у 1999-2002 роках, коли підприємство лише вступило на шлях динамічного розвитку. В основному, це було обладнання італійського і французького виробництва, частина якого уже була у використанні. Надалі оновлення виробничих потужностей відбувалося повільно. Зокрема, протягом досліджуваного періоду 2008-2010 років було закуплено нового обладнання на 770 тисяч гривень, тобто за три роки було оновлено лише 13,5% обладнання.
Між тим, Інкерманський винзавод було створено у 2007 році і одразу ж обладнано за сучасною технологією. Найбільшою перевагою цього виробництва є використання так званої мембранної технології, що пришвидшує бродіння вин у 2-3 рази. Це дозволяє скоротити кількість ємностей для бродіння і, відповідно, чисельність персоналу, що контролює якість біохімічних процесів. Вартість мембранної лінії, закупленої Інкерманським заводом, становить 1,45 мільйонів гривень, тобто 43,5% усієї вартості основних фондів підприємства (3,4 мільйони гривень) Натомість, керівництво Таїровського винзаводу протягом 2002-2007 років не спромоглося перейти на нову технологію через її вартість. Ставку було зроблено на традиційні технології, що довели свою ефективність. Зокрема, на закупівлю сучасних акротофор - ємностей для вторинного бродіння. Це гарантує високу якість виробу, але не сприяє скороченню виробничого циклу. У той же час, закупівля мембранних агрегатів вимагає часткової заміни існуючих потужностей, а також комунікацій на підприємстві. За попередніми обрахунками, перехід на прогресивну технологію обійдеться підприємству у 3-4 мільйони гривень за сучасними цінами. Тому поки що керівництво утримується від цього кроку і продовжує вкладати інвестиції у розробку нових рецептур та технологій якості. У той же час, приклад Інкерманського заводу показує, що мембранна технологія дозволяє підвищити продуктивність роботи працівників цеху у 1,5 рази. Відповідне зменшення виробничого персоналу дозволить значно скоротити витрати на оплату праці і окупити переобладнання заводу протягом 3-4 років. Втім, слід урахувати, що мембранна технологія підходить лише для стандартних вин, високоякісний продукт вимагає традиційних методик бродіння, заснованих на природному проходженні біохімічних процесів.
Щодо решти груп робітників, звертає увагу дворазове перевищення кількості вантажників на Таїровському винзаводі у порівнянні з Інкерманським, що передбачає продуктивність праці вантажника у 1,71 рази меншу. Частково це можна пояснити організацією технологічного процесу та ступінню його механізації. Таїровський винзавод, що будувався за радянськими стандартами, має значно більшу територію, ніж сучасний та компактний Інкерманський винзавод. Відповідно, це ускладнює процес транспортування.
