Фактори ринку праці, що формують конкурентоспроможність персоналу
На ринку робочих місць покупцем є працівник, вибір належить йому. І носій робочої сили конкретно історичної соціально-професійної якості прагне укласти контракт, договір про найм на таке робоче місце, технічна досконалість якого максимально відповідає його вищій професійно-кваліфікаційній якості, тобто Sрс ≡ Sрм (як відображено на вертикальних осях рис. 1.5 - 1.8).
При обмеженні на ринку кількості технічно високооснащених місць багато кваліфікованих і висококваліфікованих працівників вимушені або переходити на менш кваліфіковану роботу (на що погоджуються небагато; як правило, особи передпенсійного і пенсійного віку, оскільки Spм<Spc, або переїздити в інший населений пункт, район, область, країну (що часто вибирається молоддю).
Господареві робочих місць також невигідне відставання соціально-професійної якості робочої сили від рівня технічної оснащеності робочих місць (Spc<Spм), оскільки він вимушений організовувати дообучання, перенавчання, стажування за кордоном і т.д. для забезпечення виробництва високоякісної продукції.
Ще однією особливістю товарів «робоче місце» в умовах НТП є неухильне розширення в їх складі місць з складнішою технікою і технологією при одночасному вибутті простих. Такий процес означає вся більша матеріалізація праці, змінюючи співвідношення між живою і упредметненою працею у виробництві (Тов → max, Тжів → min). Це, у свою чергу, виявляється в зростанні фондоозброєності праці. Наслідком для ринку робочої сили стає те, що все менше працівників стають необхідними у сфері матеріального виробництва (Чмпр → min), оскільки автомати, роботи і ін. беруть на себе функції основних виробничих робочих), а вивільнена робоча сила перетікає в сферу нематеріального виробництва, чисельність працівників в якій неухильно збільшується у всіх країнах (Чнм пр_ → max).
Результатом вказаної динаміки з'явиться і деяка зміна об'єму товару «робоча сила» у складі трудового потенціалу суспільства. Пояснюється це відносним звуженням сфери матеріального виробництва, найбільші, крупні і середні підприємства якої в промисловості, будівництві і транспорті, лісовому і сільському господарстві завжди складали велику частину додатку найманої праці, тоді як у сфері нематеріального виробництва переважають або одноосібні підприємства, або з штатом з членів сім'ї (не наймана робоча сила), або з невеликим найманим штатом. Там, де власник робочого місця сам же є працівником, робоча сила втрачає ознаки товару навіть в ринковій економіці. Отже, в даний час існує товарна і нетоварна форми включення робочої сили в суспільне виробництво, і остання (з розширенням в країні сфери нематеріального виробництва, і в нім - малого одноосібного і сімейного бізнесу) розширюватиметься.
Забезпечення повної зайнятості економічно активного населення в ринкових умовах полягає в розвитку як самозайнятості, так і зайнятості найманою працею, збалансованості кількісно-якісних параметрів трудового потенціалу регіонів з такими ж параметрами сфери додатку праці, тобто досягнення, в першу чергу, можливо більшої відповідності між товаром «робоча сила» і товаром «робоче місце». Тим часом, формування, розподіл і використання робочої сили як складові процесу досягнення повної зайнятості відбуваються в різних кругах життєдіяльності людини:
фізичним і соціальним формуванням носія робочої сили займаються сім'я і суспільство;
формуванням конкретних соціально-професійних якостей (тобто створенням товару «робоча сила») займається вся система професійного навчання, у тому числі і професійній орієнтації;
поліпшення, вдосконалення соціально-професійних якостей робочої сили і придбання нових відбуваються як в процесі безпосередньої праці (поглиблення спеціальних знань у вигляді трудового досвіду - безпосередньо на робочому місці), так і в процесі додаткового навчання (як у вигляді виробничого донавчання безпосередньо на підприємстві, так і в установах спеціальної професійної підготовки);
функціонування (т. е продуктивне використання) робочої сили відбувається в колективах конкретних підприємств і організацій під дією їх корпоративних норм і правил, що коректує.
Формування ж і технічне вдосконалення робочих місць у сфері найманої праці проводиться їх власником (індивідуальним або колективним), що керується, як правило, не добродійними, а прагматичними міркуваннями.