Фактори ринку праці, що формують конкурентоспроможність персоналу

На початку перебудови економіки в наукових кругах була нетривала дискусія про те, де здійснюється взаємодія попиту і пропозиції: на ринку праці або на ринку робочої сили. Не вдаючись до глибоких теоретичних досліджень, відгукуючись на невідкладні потреби практики (в першу чергу - приборкання безробіття), широкого поширення набули внутрішньо суперечливі формулювання, по яких на ринку праці взаємодіють покупці і продавці робочої силы. «Ринок праці - сфера, де формуються пропозиція і попит на робочу силу, де взаємодіють продавці і покупці робочої сили» [7]. «Ринок праці - це сукупність взаємин, які виникають і розвиваються з приводу купівлі-продажу робочої сили» [8] і ін.

Логічно виникає питання: якщо ринок прийнято називати по вигляду товару, який пропонується і запрошується, то чому робоча сила продається і купується не на ринку робочої сили, а на ринку праці? Відповідь лежить, з одного боку, у відмінностях в змісті понять «праця» і «робоча сила», з іншої - в забезпеченні однозначності (однорідності) обліку одиниць товару, що функціонують на ринку.

Так, виходячи з титульної назви ринку, на ринку праці повинен пропонуватися (продаватися) і питається (купуватися) праця. Проте це не так, оскільки працю є процес специфічного з'єднання предметів праці і засобів труда, пов'язаний з витрачанням фізичних і духовних сил працівника. Облік праці проводиться в одиницях часу з розрахунку на одного працівника: чол.-час, чол.-день, чол.-рік. Тому на ринку праці фактично йдеться про зайнятість людей найманою оплачуваною працею в розрізі року, місяця, дня, години. Проте таке числення відводить питання убік від обліку зайнятих і незайнятих економічно активних осіб. Тому саме із-за потреби вирішення проблеми подолання безробіття як одиниця вимірювання передбачуваної праці використовуються не человеко-роки потенційної здібності до праці, а (хай менш теоретично витримана, але така, що однозначно розуміється всіма учасниками ринку) - чисельність працюючих і безробітних людей (є на увазі - в середньо-річному численні). Тобто на ринку праці йдеться про зайнятість - незайнятість оплачуваною працею економічно активного населення, диференціація трудових ресурсів регіону за ознакою зайнятості.

Проте з'ясуванням питань, хто і що продає на ринку праці і хто і що на нім купує, це ринкові відносини по праці ще не вичерпуються, унаслідок двоєдиності ролей його учасників.

Так, працівник продає свою живу працю (тобто - здаючи свою робочу силу в наймання), крім зарплати, пред'являє свої власні вимоги (попит) на конкретні властивості пропонованих йому місць. Наймач, купуючи у працівника (наймаючи) його потенційну живу працю, крім зарплати, всіма силами розкриває достоїнства пропонованого для цієї праці конкретного робочого місця (тобто створює пропозицію робочих місць). Виходить, що паралельно з купівлею-продажем робочої сили відбувається купівля-продаж робочих місць. Як ціна рівноваги виступають: для робочого - заробітна плата, ціна робочої сили, для наймача - оплата праці, ціна робочої сили. Все це дає підстави для висновку про те, що ринок праці (макрорівень) диференціюється в два ринки (мікрорівень): ринок робочої сили (рис. 1.1) і ринок робочих місць (рис. 1.2).

Рис 1.1 Попит та пропозиція на ринку праці

На рис. 1.1 кривими ГД і БВ показане традиційне зображення попиту і пропозиції товару «робоча сила» на ринку робочої сили. Точка їх перетину А відповідає рівноважній ціні даного товару (точка Ц), яка на практиці приймає форму рівноважної величини зарплати (Зпр).

Оплата праці, грн./міс.

Кількість міст (на 1 чол. на 1 місто в зміну)

Рис 1.2 Попит та пропозиція робочих місць на ринку праці

Точками N ми розмежували контингенту носіїв робочої сили:

відрізок 0N3 показує чисельність зайнятих найманою оплачуваною працею;

відрізок N3Nстp показує чисельність тих незайнятих, які і при рівноважній зарплаті не хочуть задовольнити попит на їх робочу силу із-за невідповідності характеру праці (при оплаті ЗПр) своїм запитам (вимогам, що пред'являються до робочого місця);

відрізок NстрNц показує чисельність незайнятих, які згодні працювати і з оплатою праці, що буде нижче ЗПр, проте на їх робочу силу немає ні попиту на прості робочі місця (з некваліфікованими малокваліфікованою працею), ні попиту взагалі. Слід зазначити, що контингент NстpNц не може замістити попит АД унаслідок низької професійної якості робочої сили. На рис. 1.1 ми бачимо об'єми структурного, фрикційного безробіття (1) і циклічного безробіття (2):