Управління стратегічним потенціалом підприємства (на матеріалах ТОВ Колір-Плюс)

Перехід від директивної економіки до ринкової зумовив появу багатьох проблем в діяльності підприємства як суб’єкта ринкових відносин. Значні зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі функціонування підприємства, що впливають на ефективність господарського процесу в цілому, обумовлюють розробку якісно нових концептуальних підходів до визначення цілей його діяльності і обґрунтування напрямків їх досягнення.

В умовах нестабільної економічної ситуації на підприємство впливає багато факторів, що мають як постійний, так і імовірностний характер. Це потребує розробки гнучкої системи оперативного регулювання діяльності. Ринок встановлює жорсткі фінансові і економічні обмеження, які орієнтують підприємство на ефективну і рентабельну діяльність. Коло проблем, що виникають прямо або посередньо пов’язане з важливістю стратегічного підходу до визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємства.

Якщо раніше вважалося, що великий має більше шансів перемогти в конкуренції порівняно з маленьким, то тепер все більше стає зрозумілим, що переваги в конкурентній боротьбі отримає більш швидкий. Прискорення змін в оточуючому середовищі, поява нових потреб споживачів, зростання конкуренції за ресурси, інтернаціоналізація бізнесу, розвиток інформаційних мереж, що дають можливість швидкого розповсюдження і отримання інформації, широка доступність сучасних технологій, зміна ролі людських ресурсів, а також ряд інших факторів зумовили різке зростання значення стратегічного менеджменту.

І, хоча останніми роками у нас в країні поступово поширюються ідеї стратегічного менеджменту, а його елементи опановуються деякими організаціями, теорія та практика стратегічної діяльності ще не мають належної значущості. Думки більшості керівників підприємств щодо потреби освоєння та застосування стратегічного управління в умовах діяльності вітчизняних підприємств коливається від ствердження про неможливість використання досвіду зарубіжних корпорацій на українських підприємствах до дуже обережного погодження з тим, що окремі елементи стратегічного управління, певно будуть корисними в недалекому майбутньому. А причиною цього може бути відсутність здібностей думати та керувати стратегічно. Натомість безліч часу витрачається на пошук панацеї від скрутного становища фірми. Помилково оцінюючи свої потенційні можливості стабільно діяти на протязі тривалого часу, вони опиняються, по суті, в чужій для них стратегічній зоні господарювання. Причому, в даному випадку річ йде не просто про володіння ресурсами або можливостями їх придбання. Велике значення має якість менеджменту, його спроможність стратегічно раціонально сполучати ці ресурси та здатності, пов’язувати їх з очевидною компетенцією організації. Менеджери будь-якого рівня працюють довго та завзято, проте це не гарантує ні успіху, ні навіть виживання об’єкта їхнього керівництва. Це доводить, що порядок прийняття та реалізації стратегічних рішень не систематизований належним чином, а спеціалісти та керівники мало озброєні методологією та технологією управління.

Існування названих проблем обумовило необхідність дослідження теоретичних основ та методів управління стратегічним потенціалом підприємства, що і послужило підставою для вибору предметної області даної роботи.

Метою роботи є розробка пропозицій щодо формування стратегічного потенціалу підприємства та їх систематизація на основі поглиблення теоретичних, методологічних та практичних знань з питань управління стратегічним потенціалом, як сучасного важливого напрямку менеджменту підприємств в Україні.

Відповідно до мети дослідження даної роботи були поставлені такі завдання:

висвітлити організаційно-економічний механізм формування стратегічного потенціалу;

надати характеристику комплексу основних підсистем підприємства;

розкрити та обгрунтувати механізм оцінки стратегічного потенціалу підприємства;

дослідити побудову системи управління стратегічним потенціалом конкретного підприємства;

розробити пропозиції щодо вдосконалення управління стратегічним потенціалом.

Об’єктом дослідження обрано товариство з обмеженою відповідальністю “Колір-Плюс”, що засноване у 1997 році українсько-італійським спільним підприємством ТОВ “Колір” та фізичними особами. Товариство “Колір-Плюс” створене з метою насичення ринку товарами народного споживання та здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку та реалізації інтересів учасників підприємства, а також економічних та соціальної інтересів його трудового колективу.

Підприємство займається дрібно-оптовою та роздрібною реалізацією кондитерських виробів власного виробництва, а також торгівлею іншими продуктами харчування та алкогольними напоями (детальна характеристика підприємства наведена у другому розділі даної роботи).

Предметом дослідження є система управління підприємством, його стратегічним потенціалом, а також господарська діяльність.

В процесі написання дипломної роботи використано економіко-математичні, техніко-економічні, експертні методи, групи соціальних методів дослідження.

Інформаційною базою слугували нормативні акти України, вітчизняні та закордонні видання, матеріали преси, дані бухгалтерської звітності господарської діяльності досліджуваного підприємства, особисті спостереження автора. Усі розрахунки виконані на базі ПЕОМ із застосуванням офісного пакету Microsoft Ofice (Word, Excel) для Windows-98.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків; 22 таблиці, 12 рисунків.

РОЗДІЛ 1.Стратегічний потенціал, як складова системи управління підприємством